1 KingsChapter 17 |
|
1 AND Elijah the Tishbite, who was of the inhabitants of Gilead, said to Ahab, As the LORD God of Israel lives, before whom I stand, there shall not be dew nor rain these years but according to my word. |
|
2 And the word of the LORD came to him, saying, |
|
3 Depart from here and turn eastward and hide yourself by the brook of Cherith that is before the Jordan. |
|
4 And you shall drink from the brook; and I have commanded the ravens to feed you there. |
|
5 So he went and did according to the word of the LORD; for he went and dwelt by the brook of Cherith that is before the Jordan. |
|
6 And the ravens brought him bread and meat in the morning, and bread and meat in the evening; and he drank from the brook. |
|
7 But after a while the brook dried up because there had been no rain in the land. |
|
8 And the word of the LORD came to him, saying, |
|
9 Arise, go to Zarephath, which belongs to Zidon, and dwell there; behold, I have commanded a widow there to feed you. |
|
10 So he arose and went to Zarephath. And when he came to the gate of the city, behold, the widow was there gathering sticks; and he called to her and said, Bring me a little water in a vessel, that I may drink. |
|
11 And as she was going to fetch it, he called to her and said, Bring me a morsel of bread in your hand. |
|
12 And she said, As the LORD your God lives, I have nothing but a handful of flour in a pot and a little oil in a cruse; and, behold, I am gathering a few sticks, that I may go in and bake it for me and my son, that we may eat it and die. |
|
13 And Elijah said to her, Fear not; go and do as you have said; but first make a little cake and bring it to me, and afterward make for yourself and your son. |
|
14 For thus says the LORD God of Israel, The pot of flour shall not be spent, and the cruse of oil shall not diminish, until the day that the LORD sends rain upon the earth. |
|
15 And she went and did according to the saying of Elijah; and she and he and her household did eat many days. |
|
16 And the pot of flour was not spent, neither did the cruse of oil diminish, according to the word of the LORD, which he spoke by Elijah. |
|
17 And it came to pass after these things that the son of the woman, the mistress of the house, fell sick; and his sickness was so sore that there was no breath left in him. |
|
18 And she said to Elijah, What have I done to you, O prophet of God? Are you come to me to call my trespasses to remembrance and to slay my son? |
|
19 And Elijah said to her. Give me your son. And he took him from her bosom, and carried him up into the upper chamber where he abode, and laid him upon his own bed. |
|
20 And he cried to the LORD and said, O LORD God, why hast thou also brought misfortune upon this widow with whom I sojourn, by slaying her son? |
|
21 Then he stretched himself upon the boy three times and cried to the LORD and said, O LORD my God, let this boy's soul return to him again. |
|
22 And the LORD heard the voice of Elijah; and the soul of the boy returned into him again, and he revived. |
|
23 And Elijah took the boy and brought him down from the upper chamber into the house, and delivered him to his mother; and Elijah said to her, See, your son lives. |
|
24 And the woman said to Elijah, Now I know that you are a prophet of God and that the word of the LORD in your mouth is truth. |
1-а царiвРозділ 17 |
|
1 |
|
2 І було до нього слово Господнє, говорячи: |
|
3 „Іди звідси, й обе́рнешся собі на схід, і сховаєшся при пото́ці Керіті, що навпроти Йорда́ну. |
|
4 І станеться, — будеш ти пити з пото́ку, а кру́кам наказав Я годувати тебе там“. |
|
5 І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Кері́ті, що навпроти Йорда́ну. |
|
6 А кру́ки прино́сили йому хліба та м'яса вранці, і хліба та м'яса вве́чорі, а з пото́ку він пив. |
|
7 І сталося на кінці днів, і ви́сох поті́к, бо в краю́ не було дощу́. |
|
8 І було Господнє слово до нього, говорячи: |
|
9 „Устань, іди до Саре́пти сидо́нської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе“. |
|
10 І він устав та й пішов до Саре́пти. І прибу́в він до входу міста, аж ось там збирає дро́ва одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посу́дини, й я нап'ю́ся“. |
|
11 І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: „Візьми мені й шматок хліба в свою руку!“ |
|
12 А та відказала: „Як живий Господь, Бог твій, — не маю я калача́, а тільки повну при́горщу бо́рощна в дзбанку́ та трохи олії в горня́ті. А оце я назбираю дві полінці дров, і піду́, і пригото́влю це собі та синові своєму. І з'їмо́ ми, — та й помремо́“... |
|
13 І сказав до неї Ілля: „Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки споча́тку зроби мені з того малого калача́, і ви́несеш мені, а для себе та для сина свого зробиш по́тім. |
|
14 Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзба́нок муки́ не скінчи́ться, і не забра́кне в горня́ті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на пове́рхню землі“. |
|
15 І пішла вона, і зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні, — |
|
16 „дзба́нок муки не скінчи́вся, і не забра́кло в горня́ті олїї“, за словом Господа, що говорив через Іллю́. |
|
17 І сталося по тих приго́дах, — заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка́, аж духу не позосталося в ньому. |
|
18 І сказала вона до Іллі: „Що́ тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!“ |
|
19 І сказав він до неї: „Дай мені сина свого́!“ І він узяв його з лоня її, і виніс його в го́рницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку. |
|
20 І кли́кнув він до Господа й сказав: „Господи, Боже мій, чи й цій удові́, що я в неї ме́шкаю, учиниш зло, щоб убити її сина?“ |
|
21 І витягся він тричі над дитиною, і кли́кав до Господа та казав: „Господи, Боже мій, нехай ве́рнеться душа цієї дитини в неї!“ |
|
22 І вислухав Господь голоса Іллі, і верну́лася душа дитини в неї, — і вона ожила́... |
|
23 І взяв Ілля дити́ну, і зніс її з го́рниці додо́лу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: „Дивися, — твій син живий!“ |
|
24 І сказала та жінка до Іллі: „Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх — правда!“ |
1 KingsChapter 17 |
1-а царiвРозділ 17 |
|
1 AND Elijah the Tishbite, who was of the inhabitants of Gilead, said to Ahab, As the LORD God of Israel lives, before whom I stand, there shall not be dew nor rain these years but according to my word. |
1 |
|
2 And the word of the LORD came to him, saying, |
2 І було до нього слово Господнє, говорячи: |
|
3 Depart from here and turn eastward and hide yourself by the brook of Cherith that is before the Jordan. |
3 „Іди звідси, й обе́рнешся собі на схід, і сховаєшся при пото́ці Керіті, що навпроти Йорда́ну. |
|
4 And you shall drink from the brook; and I have commanded the ravens to feed you there. |
4 І станеться, — будеш ти пити з пото́ку, а кру́кам наказав Я годувати тебе там“. |
|
5 So he went and did according to the word of the LORD; for he went and dwelt by the brook of Cherith that is before the Jordan. |
5 І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Кері́ті, що навпроти Йорда́ну. |
|
6 And the ravens brought him bread and meat in the morning, and bread and meat in the evening; and he drank from the brook. |
6 А кру́ки прино́сили йому хліба та м'яса вранці, і хліба та м'яса вве́чорі, а з пото́ку він пив. |
|
7 But after a while the brook dried up because there had been no rain in the land. |
7 І сталося на кінці днів, і ви́сох поті́к, бо в краю́ не було дощу́. |
|
8 And the word of the LORD came to him, saying, |
8 І було Господнє слово до нього, говорячи: |
|
9 Arise, go to Zarephath, which belongs to Zidon, and dwell there; behold, I have commanded a widow there to feed you. |
9 „Устань, іди до Саре́пти сидо́нської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе“. |
|
10 So he arose and went to Zarephath. And when he came to the gate of the city, behold, the widow was there gathering sticks; and he called to her and said, Bring me a little water in a vessel, that I may drink. |
10 І він устав та й пішов до Саре́пти. І прибу́в він до входу міста, аж ось там збирає дро́ва одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посу́дини, й я нап'ю́ся“. |
|
11 And as she was going to fetch it, he called to her and said, Bring me a morsel of bread in your hand. |
11 І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: „Візьми мені й шматок хліба в свою руку!“ |
|
12 And she said, As the LORD your God lives, I have nothing but a handful of flour in a pot and a little oil in a cruse; and, behold, I am gathering a few sticks, that I may go in and bake it for me and my son, that we may eat it and die. |
12 А та відказала: „Як живий Господь, Бог твій, — не маю я калача́, а тільки повну при́горщу бо́рощна в дзбанку́ та трохи олії в горня́ті. А оце я назбираю дві полінці дров, і піду́, і пригото́влю це собі та синові своєму. І з'їмо́ ми, — та й помремо́“... |
|
13 And Elijah said to her, Fear not; go and do as you have said; but first make a little cake and bring it to me, and afterward make for yourself and your son. |
13 І сказав до неї Ілля: „Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки споча́тку зроби мені з того малого калача́, і ви́несеш мені, а для себе та для сина свого зробиш по́тім. |
|
14 For thus says the LORD God of Israel, The pot of flour shall not be spent, and the cruse of oil shall not diminish, until the day that the LORD sends rain upon the earth. |
14 Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзба́нок муки́ не скінчи́ться, і не забра́кне в горня́ті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на пове́рхню землі“. |
|
15 And she went and did according to the saying of Elijah; and she and he and her household did eat many days. |
15 І пішла вона, і зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні, — |
|
16 And the pot of flour was not spent, neither did the cruse of oil diminish, according to the word of the LORD, which he spoke by Elijah. |
16 „дзба́нок муки не скінчи́вся, і не забра́кло в горня́ті олїї“, за словом Господа, що говорив через Іллю́. |
|
17 And it came to pass after these things that the son of the woman, the mistress of the house, fell sick; and his sickness was so sore that there was no breath left in him. |
17 І сталося по тих приго́дах, — заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка́, аж духу не позосталося в ньому. |
|
18 And she said to Elijah, What have I done to you, O prophet of God? Are you come to me to call my trespasses to remembrance and to slay my son? |
18 І сказала вона до Іллі: „Що́ тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!“ |
|
19 And Elijah said to her. Give me your son. And he took him from her bosom, and carried him up into the upper chamber where he abode, and laid him upon his own bed. |
19 І сказав він до неї: „Дай мені сина свого́!“ І він узяв його з лоня її, і виніс його в го́рницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку. |
|
20 And he cried to the LORD and said, O LORD God, why hast thou also brought misfortune upon this widow with whom I sojourn, by slaying her son? |
20 І кли́кнув він до Господа й сказав: „Господи, Боже мій, чи й цій удові́, що я в неї ме́шкаю, учиниш зло, щоб убити її сина?“ |
|
21 Then he stretched himself upon the boy three times and cried to the LORD and said, O LORD my God, let this boy's soul return to him again. |
21 І витягся він тричі над дитиною, і кли́кав до Господа та казав: „Господи, Боже мій, нехай ве́рнеться душа цієї дитини в неї!“ |
|
22 And the LORD heard the voice of Elijah; and the soul of the boy returned into him again, and he revived. |
22 І вислухав Господь голоса Іллі, і верну́лася душа дитини в неї, — і вона ожила́... |
|
23 And Elijah took the boy and brought him down from the upper chamber into the house, and delivered him to his mother; and Elijah said to her, See, your son lives. |
23 І взяв Ілля дити́ну, і зніс її з го́рниці додо́лу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: „Дивися, — твій син живий!“ |
|
24 And the woman said to Elijah, Now I know that you are a prophet of God and that the word of the LORD in your mouth is truth. |
24 І сказала та жінка до Іллі: „Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх — правда!“ |